Карась золотий – природний абориген наших водойм, якого лишилось дуже й дуже мало. Як його просто відрізнити від срібного: золотий карась має круглішу форму тіла, хвостовий плавник не так сильно розділений навпіл як срібний, біля цього плавника на хвості є чорна пляма(особливо у молоді), у нього потужна товста спина, тичинок в жабрах меньше ніж в срібного(23–33 проти 39–50), очі в нього більше схожі на очі лина, він може вижити в геть поганий водоймах. Увага! Даний вид знаходиться в Червоній Книзі України, будь ласка не винищуйте його. 
 

Особливості біології та наукове значення: Зазвичай в уловах рибалок переважають особини вагою до 120 грам. Великими вважають риби вагою в 500 грамів, якщо ж вага перевалює за кілограм сміло можете вважати таку рибу трофейною. Хоча науково відомо, що карась може досягти вагу і в 5 кілограмів(таких риб на Україні мабуть немає). Є одна особливість карасів: якщо в озері їх наплодиться величезна кількість і кормова база дуже обмежена – стають тугорослими і не виростають більшими долоньки, в такому розмірі стають статево зрілими, приводять таке ж потомство. Причому це можуть бути особини лише жіночої статі, ікринки яких стимулюють до розвитку сім’я інших риб, про що буде написано нижче.
Карась витривалий до кисневого режиму. Під час промерзання водойм і літнього висихання озер перебуває у мулі на глибині понад 0,5 м. Нереститься у травні–липні(найбільш інтеснивно у нашій місцевості в середині-кінці травня). Досягає статевої зрілості у віці 2–3 років, плодючість становить майже 115 тис. ікринок. Їх відкладають трьома-чотирма порціями при температурі води не нижче 18°С на рослинність, на глибині близько 0,5 м.