Травневий день із світлими очима

Всміхаючись, ступає на поріг.

Вже рік шкільний лишився за плечима,

І безліч літо простила доріг.

Це свято є довгоочікуваним та радісним для багатьох учнів, їхніх батьків, адже попереду весела пора канікул, під час яких можна  забути про уроки, домашні завдання  та шкільні обов’язків.  Проте в ці радісні моменти часто закрадається сум прощання та жаль розлуки. З рідною школою прощаються випускники.

Одинадцять років вони жили єдиними надіями, турботами, радощами і печалями зі своїми шкільними друзями. А зовсім скоро кожному життя приготує свою дорогу. Ці шляхи, можливо, пересікатимуться, але вже не зустрінуться в одному класі за сусідніми партами.

Хвилюючим це свято є для вчителів – бо це частина їхньої праці, любові, душі. Та найбільше, мабуть, хвилювань у батьків - їхні діти стали дорослими і невтримна материнська сльоза, що блищить в очах - це радість і смуток, надія і сподівання.

До привітань та побажань приєдналися запрошені гості: місцеві представники громадськості та настоятель храму Святого великомученика Георгія села Заворичі отець Петро.

Традиційно підведено підсумки навчального року, нагороджені кращі учні, що відзначилися в навчанні, позакласній роботі, також подяками нагороджені батьки, що брали активну участь в життєдіяльності школи.  

Окремо слід відзначити вшанування вчителя початкових класів, хорошого спеціаліста,  просто прекрасну, добру, чуйну людину, першу вчительку випускників, Щаву Марію Іванівну, для якої цей дзвоник теж буде останнім, бо вона припиняє свою багатолітню працю на педагогічній ниві. Гучними довгими оплесками,  віршами, словами вдячності, букетами квітів вітали присутні Марію Іванівну. Ми зичимо їй міцного здоров’я, наснаги, душевного спокою та миру, а також приємних згадок про школу та педагогічну діяльність, якій була віддана і якою жила, мов другим життям.